Неділя, 05.05.2024, 12:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Троїцька загальноосвітня школа I ступеня

Форма входу

Виховна робота

                

День Європи в Троїцькій ЗШ 1 ст.

 

 

 

8-9 травня в селі Троїцьке відзначили великі свята – День Пам’яті та Примирення та 73 річницю Дня перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні!

Це не просто частина історії. Пам'ять – це наша совість, біль, наша гордість. Пам'яті наших дідів, батьків і старших братів, пам'яті вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом і перемогли, пам'яті тих, хто поліг смертю хоробрих, пам'яті всіх, чиї серця обпалила Друга світова війна в Троїцькому клубі разом з учнями початкової школи було проведено святковий захід.

Цього дня пам’ятник в нашому селі Троїцьке вкрився весняними квітами. Це означає, що пам’ять наша жива, що подвиг загиблих – незабутній. Свято відвідали учасники Другої світової війни, діти війни ті, хто в воєнний час зустрічав свою юність, дивлячись в очі смерті. З привітаннями виступили секретар Новобогданівської ОТГ Гречана В.О. депутат сільської ради Дрюцька Г.П., бібліотекар Науменко Л.О., голова первинної ветеранської організації Марушенко В.С.

Пройшло 73 роки. Для нас це історія, але для наших дідусів та бабусь — це частина життя, та найчорніша смуга долі, що й досі озивається у серці смутком і болем. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил, могил невідомому солдату. Душа прагне сказати слова щирої вдячності тим, хто назавжди залишився в бронзі: «Спасибі за мир і спокій, за блакитне небо, за солов’їні ранки, за щастя жити на звільненій землі».

На фронті гарна задушевна пісня для мільйонів бійців стала гімном мужності, патріотизму, віри в перемогу. Тож і ми хотіли розважити сумні думки присутніх гарною, душевною піснею та танцями.

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

відомими стануть всі герої безвісні. ( з інтернету)

Слова вдячності за підготовку до проведення свята, присвяченого Дню Перемоги в Другій світовій війні висловлюємо Дрюцькій Г.П., Резніку О.І., Резніку І.О., Погребному Ю.А., Мальцеву А.О., Рулевському Я.Г., Тимошенко В.В., Антошкіній В.О., Солов'ян О.М., Селюкову О.О., Меховському В.В. , учням, батькам, Цюпці О.В. та всім небайдужим. А на завершення всі присутні пригостилися солдатською кашею, яку приготував незмінний кашевар Меховський В.В..

 

Меховська Наталія Олександрівна.

 

 

 

 

24 листопада в навчальному закладі відбулася виховна година "Пам"яті жертв голодомору". Дітям розповіли про рік, коли хліб людям тільки снився і приходив лише в мареннях, рік коли хліба не бачили в вічі, рік незабутній, страшний, найчорніший в історії України, рік ГОЛОДОМОРУ...

 

  

Дмитро Білоус «Ти кажеш, не було голодомору?»

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

  Люди пухли від голоду, вимирали цілі села.  Наступила голодна зима. Хліба не стало вже до Нового року. Голодуючі сім’ї їли кукурудзяні качани, стебла, просяне лушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, а також м’ясо домашніх тварин і дохлих коней. А тисячі пудів хліба пріли, гнили на сусідніх з голодуючими селами залізничних станціях та елеваторах під пильною охороною міліції та чекали відправки до інших країн в якості гуманітарної допомоги.

  Нестерпне горе, біль і розпука матерів, які у відчаї страчували своїх дітей. Так, за спогадами очевидців, жінка помила дітей, натопила маковинням, закрила лядку, «і до ранку всі діти померли».

    А. Листопад «Остання колискова»

Спіте, дітки, спіте, любі.
І не просинайтесь!
Вже не буде мучить згуба.
Забере Вас пташка райська.
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі.
Вже не буде їсти хтітись.
І не будуть пухнуть нозі.
Спи, синочку, горе – паску.
Засинай, навіки, доню.
То моя остання ласка
З материнської долоні.
Натопила маковинням.
Затулила лядку й комин.
І в тумані темно – синім
Заспівала колискову.
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі……

Під кінець 1932  та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів.

  А ось яким було меню того страшного лихоліття, завдяки якому українці виживали. Меню відтворене на основі спогадів свідків того старшного голоду:

Хліб, до складу якого були висівки проса та гречки, замішані на воді.

Відварена дерев’яна стружка, обспебена з барильця, в якому колись зберігалося сало.

Випарені в казанах старі кістки тварин, шкіряне взуття та підошви.

«Млинці» з кропиви, каша з іншого буряну.

  Села вимирали тихо, благаючи хліба. Виснажені, напівживі жінки пекли перепічки, замішані на тирсі, товчених жолудях, ліщинових сережках. Та з кожним наступним днем ставало все скрутніше і голодніше.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам’яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і жит­тям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.

Життя людське — найсокровенніший дар Божий, і кожне — дорожче над усі цін­ності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам’яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди. Ніколи не пізно… Покаятися і стати на шлях істини і любові, бо голоси мучеників із тридцять тре­тього, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до на­ших сердець і розуму, щоб сказати пекуче слово правди.

Тому ми сьогодні згадуємо цю трагічну сторінку історії українсь­кого народу та даємо обіцянку пе­редати знане прийдешнім, щоб світла пам’ять спокутувала неспра­ведливе замовчування минулого.

 

16 листопада, четвер

Міжнародний день терпимості (толерантності)

Міжнародний день толерантності
 
Чи відомо Вам, що довготерпеливий краще хороброго, і пануючий над собою самим, ліпший від завойовника міста? Про це написано в Притчах Соломонових, глава 16, вірш 32.
Міжнародний день терпимості (толерантності) був оголошений ЮНЕСКО в листопаді 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації і відзначається щорічно 16 листопада.
16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості. В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість. Тепер відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/51/95.
Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.
У цей Міжнародний день терпимості давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і будемо прагнути до створення більш терпимих громад, в житті яких вкорениться цей основоположний ідеал.

До дня визволення села Троїцьке від фашистських загарбників учні школи взяли участь в проведенні мітинга та в конкурсі малюнків. Ось що в нас вийшло.

 

13 жовтня в навчальному закладі відбулося свято до Дня захисників України, до дня козацтва. Учні провели козацькі забави, співали пісні, виконували "Гопак" та читали вірші про Україну. Знайомилися  з традиціями козаків; вчили  здорового  способу  життя; допомогли учням усвідомити, що здоров’я – це великий дар не тільки для людини, але й для всього суспільства;  нагадати корисні звички, які допоможуть зміцнити здоров’я; сприяли усвідомленню учнями необхідності бути гідними синами України; прагнути стати сильними, здоровими, розумними .

 

  6 жовтня в навчальному закладі відбувся урок на тему "Я обираю здорові звички" на якому учням вкотре наголосили про здоровий спосіб життя, продемонстрували відео  приготування корисного сніданку, протестували питання "Що ти знаєш про своє здоров"я". Сподіваємось на розуміння того, що здоровий спосіб життя це корисно та модно.

 

 

 

Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії планети та причина найбільших трагедій ХХ століття. У ньому взяло участь 80 % людства, загинуло від 50 до 85 мільйонів людей, бойові дії вели 2/3 існуючих на той момент держав. Війна розпочалася 1 вересня 1939 року із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 року беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства, а також застосовано атомну зброю. До армій ворогуючих сторін було залучено понад 110 млн чоловіків та жінок. За результатами війни було створено ООН (Україна – один із засновників) та сформовано сучасну систему міжнародних відносин.

Український вимір Другої світової війни не обмежувався лише боротьбою Вермахту та Радянської армії на українській території, як це традиційно подає (пост)радянська історіографія. Насправді ж у рамках Другої світової в Україні велася не одна, а кілька воєн:

1) німецько-польська війна 1939–1945 років (у 1939 році регулярна, а потім – підпільна);

2) польсько-радянська війна 1939 року (відома як “Визвольний похід в Західну Україну”);

3) радянсько-румунська війна 1940–1945 років (спочатку неоголошена – радянське вторгнення в Бессарабію та Буковину у 1940 році, потім регулярна та підпільна – частина німецько-радянської війни);

4) німецько-радянська війна 1941–1945 років (регулярна та підпільна, теж відома в радянській історіографії як “Велика Вітчизняна”);

5) німецько-українська війна 1941–1944 рр. (підпільна);

6) радянсько-угорська війна 1941–1945 рр. (регулярна та підпільна, частина німецько-радянської);

7) польсько-українська війна 1942–1947 років (підпільна);

8) радянсько-українська війна 1939–1954 років (підпільна).

Усі ці конфлікти мають безпосередній стосунок до Другої світової війни, оскільки були спровоковані нею, ставши її відгалуженнями та продовженням.

Також до українського виміру війни входить участь українців у бойових діях поза Україною (наприклад у радянсько-фінській “Зимовій війні” 1939–1940 років) та у складі іноземних армій. Безпосередньо перед початком Другої світової війни мала місце угорсько-українська війна 1939 року (регулярна та підпільна), що вибухнула внаслідок проголошення незалежності Карпатської України.

Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 року із німецьким вторгненням в Польщу. 110-120 тис. українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що тоді перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу: із заходу – нацистськими військами, зі сходу – радянськими. СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини. Цього дня Червона армія перейшла тодішній радянсько-польський кордон - на допомогу німецькій - та окупувала Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 році ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР.

Нацистсько-комуністичний союз було зруйновано 22 червня 1941 року із німецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху. Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці 1944-го Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил. Нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших у Європі. Безпосередньо своїми руками або із залученням “добровільних помічників” з числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромів. Але якщо злочини проти людяності Третього Райху більш досліджені, то засудження злочинів комуністичного режиму ще триває. Найбільш відомі з них - Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – “чорної піхоти”, депортації українців та інших народів.

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 року СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945 року означала завершення Другої світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще декілька років. Організований спротив радянській владі в Західній Україні тривав до 1954 року, а окремі сутички – до 1960-го.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (до 45 тис. осіб), Польщі (до 120 тис.), СРСР (понад 6 млн), США (до 80 тис.) і Франції (до 5 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси. За Україну воювали дві тоталітарні системи, які однаково не рахувалися з ціною людського життя.

Україна зазнала надзвичайних втрат внаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн військових, підпільників і цивільних, 4-5 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу. До 5 млн жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) становили 8-10 млн осіб.

Друга світова війна – свідчення прояву патріотизму, великих чеснот воїнів-українців, що боролися проти нацизму. За важких умов панування тоталітарної системи, ціною незчисленних утрат вони змогли захистити свій дім і свою Батьківщину. Жива пам’ять про такі події є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежності, громадянського миру, єдності та злагоди у суспільстві. А також – запобіжним фактором від можливості повторення подібного сценарію.

 

За матеріалами УІНП

Сьогодні відзначають Міжнародний день рідної мови.

Варто знати:
в Україні живуть понад 130 національних меншин – носіїв 79 мов. Але є мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови. Українська мова є рідною майже для 50 млн осіб.

 

....Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

#ЛінаКостенко

 

 

Державні символи України

Мета: ознайомити з народними символами держави, виховувати патріотичні почуття до Батьківщини, повагу до свого народу, любов до природи.

 

Вчитель показує на картину та читає вірш М. Сингаївського:

 

Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства найміліша,

Ти і взимку найтепліша -

Наша отча сторона.

 

Вчитель: - Діти, як називається наша Батьківщина ?

 

- А хто ви ?

Хто я, що я? -

Хочеш знати?

Українка моя мати,

Батько мій вкраїнець зроду

І козацького він роду.

І хоч я малий ще нині,

Але вірний син Вкраїни,

І віддам свої всі сили

Україні моїй милій.

 

В народі кажуть : " Людина без Батьківщини, що пташка без домівки."

Я маленька українка

Маю коси по колінка

Я таку натуру маю

Я не плачу, я співаю.

Вчитель: - Чим багата Україна ?

- Подивіться на цю картинку. (Малюнок - поле з пшеницею, блакитним небом)

- Якого кольору пшениця, зерно ?

- Щоб родила пшениця, що потрібно ?

- Якого кольору мирне тихе небо ?

- Так діти, ми живемо в Україні. Це наша держава, це наша Батьківщина. Батьківщина - це земля

не лише ваших батьків, а й дідів й прадідів. Батьківщина - це край, де здавна звучить

наша рідна мова і материнська пісня. Наша Батьківщина зветься Україною.

Україна - це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу. Це широкий Дніпро - Славутич, який несе свої води в Чорне море.

Україна - це і той край, де ви живете і зростаєте.

Україна славиться хлібом, пшеницею. В Україні є моря Чорне і Азовське, багато річок на яких ви відпочиваїте. Україна - мирна країна, її народи хочуть жити в мирі і злагоді.

 

Я дитина українська

Вкраїнського роду

Українці то є назва славного народу.

Україна - то край славний,

Аж по Чорне море.

Україна, то лан пишний

І степи і гори

І як мені України,

Щиро не кохати.

 

Всі наші бажання, всю нашу любов до Батьківщини, її красу відображено в нашому прапорі.

Вчитель:

Діти, перед вами прапор України.

- Якого він кольору ?

- Як ви гадаєте, що означає жовтий колір ?

- Так, це колір пшениці, зерна, хліба, теплого сонця. - А синій, що означає ?

- Так, вірно. Це колір нашого мирного неба. Ось такий наш державний прапор.

- Де ви бачили такі прапори в нашому місті ?

- На будинках державних установ під час свят або державного трауру.

- А зараз діти розфарбуйте прапорці, що лежать у вас на столах.

Фізхвилинка

УКРАЇНА, ( діти розводять руки по сторонах )

РІДНИЙ КРАЙ, ( піднімають руки догори )

ПОЛЕ, РІЧКА, ( повороти тулуба з розведеними по сторонах руками )

СИНІЙ ГАЙ. ( присідають )

ЛЮБО СТЕЖКОЮ ІТИ ( ходьба )

ТУТ ЖИВЕМО Я І ТИ ! ( за руки )

Вчитель:

- Діти, а що це таке ? (малюнок "Герб України")

- Так, це герб - головний символ нашої держави - України. На якому тлі зображен наш герб ? Що означає цей колір ?

- А, що вам нагадує цей символ ?

- Подивіться на цю картину. ( Показую дітям картинку, де зображені батьки з дитиною на руках ). Саме цю картину мені нагадує наш герб : Мати, Дитина і Батько символізують Любов, Життя і Мужність. Герб України - золотий тризуб на синьому тлі.

- Діти, ви коли-небудь його бачили ? Де ?

(дитина читає перший куплет віршу " Ще не вмерла Україна." )

- Чи знаїтє, ви діти, що це завірш ?

- Як називаються хвалебні пісні ?

Вірш П. Чубинського, покладений на музику М. Вербицького став державним гімном України, бо в ньому прославляється наша держава і її сила та могутність. Щодня на українському радіо о 6:00 та о 24:00 звучить ця чарівна мелодія. Гімном починають та закінчують день, гімн звучить на всіх урочистих зборах , знову і знову прославляючи нашу державу.Коли звучить мелодія нашого гімну усі присутні мають підводитись, віддаючи пошану нашій державі. Ось зараз і в нашій аудиторії зазвучить наш державний гімн.

Гімн України

Ще не вмерла України i слава, i воля,

Ще нам, браття молодiї, усмiхнеться доля.

Згинуть нашi вороженьки, як роса на сонцi

Запануєм i ми, браття, у своїй сторонцi

Приспів:

Душу, тiло ми положим за нашу свободу

I покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бiй кривавий вiд Сяну до Дону,

В рiднiм краю панувати не дамо нiкому.

Чорне море ще всмiхнеться, дiд Днiпро зрадiє,

Ще у нашiй Українi доленька наспiє

Приспів

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волi в Українi пiснь гучна розляже.

За Карпати вiдiб'ється, згомонить степами,

України слава стане помiж народами

Вчитель:

Діти, любіть свою Батьківщину, свою рідну неньку, Вона вас зростила. Шануйте наші державні символи, бо вони є ознакою нашої держави і несуть в собі нашу історію.

Багато українських поєтів прославляли нашу державу у своїх віршах, але вірш В. Сосюри " Любіть Україну " вчить нас любові до " Неньки ". Послухаємо його :

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишнеу свою Україну,

Красу її вічну живу і нову,

І мову її солов"їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

Сіяє вона над віками ….

Любіть Україну всім сецем своїм

І всіми своїми ділами.

 

 

 

В навчальному закладі з 18 листопада по 02 грудня 2016 року  було проведено акцію «Прапор для бійця» .

Учні власними руками створювали   патріотичну символіку, листи, малюнки, сувеніри . Дякуємо всім за участь.

 

А це наші роботи  та прапор доставлені волонтерами на передову.

 

 

 
 
 
 

29 вересня виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру 

Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу. Вивчення цих історичних подій та явищ на основі сучасної методології має великий освітній та виховний потенціал.

У 2016 році виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху».

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Із шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення полікультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи.

Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила питання історії Голокосту до державних програм для загальноосвітніх шкіл із всесвітньої історії та історії України. Відповідні матеріали знайшли відображення у шкільних підручниках історії.

                                                                                                          

 Цього року минає 75 років від однієї з трагічних сторінок у історії України - масового вбивства євреїв 29 - 30 вересня 1941 року у Бабиному Яру в Києві. 

 

Загалом у Бабиному Яру було розстріляно близько 100 тисяч осіб, дві третини з яких склали євреї. Також тут розстріляно 621 члена ОУН.

Метою відзначення є "вшанування жертв злочинів, скоєних нацистами під час окупації столиці України, - мирних жителів усіх національностей, військовополонених, учасників українського визвольного руху, а також для об'єднання зусиль суспільства щодо запобігання повторенню злочинів проти людяності, задля єднання народу навколо ідеї побудови в Україні правової європейської держави, здатної захистити всіх своїх громадян, на підтримку українських та міжнародних громадськ

Пошук
Календар
«  Травень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Друзі сайту